2017 рік

ВІДЗНАЧАЄМО

500-річчяРеформації

Реформація- соціальний і релігійний рух у Західній і Центральній Європі ХVІ ст. за реформу церкви, проти католицького вчення і духовенства.

Мартін Лютер

Мартін Лютер був сином рудокопа з містечка Ейслебен на сході Німеччини; його батько працював у каменоломнях, а мати збирала в лісі дрова. Насилу, просячи і голодуючи, йому вдалосяз акінчити школу і вступити до університету, де він усією душею віддався вивченню богослов’я. Як всі студенти, він брав участь у гулянках і веселих пригодах; одного разу в дорозі студентську компанію застала гроза, і на очах Лютера блискавка вразила його друга, великого жартівника і любителя погрішити. Лютер сприйняв цей випадок як попередження Господа і, закінчивши університет, пішов у монастир замолювати свої гріхи. Він проводив час у молитвах і морив себе голодом, так щойого не раз знаходили лежачим на підлозі без свідомості; його благочестя викликало повагу влади, і Лютер був призначений спочатку проповідником, а потім став читати лекції в Віттенбергськом. У 1511 році його послали у справах церкви в Рим, і щоб отримати відпущення гріхів, він піднявся на колінах по сходах до собору Святого Петра.

Лютер пробув у Римі кілька місяців, і початковий захват поступово змінився розчаруванням, а потім – огидою і жахом. В оточенні святого престолу панували безчестя, розпуста і розкіш; все продавалося і купувалося, а сам папа віддавався буйству бенкетів і карнавалів. Щоб отримати гроші на будівництво собору Святого Петра, Лев X продав тридцять кардинальських посад і послав у всі країни Європи продавців індульгенцій, які за гроші откупали будь гріхи, аж до вбивства батька і матері. Коли Лютер повернувся до Німеччини, він побачив результати цієї торгівлі: його парафіяни вже не боялися бога і відкрито грішили; над проповідями священника сміялися: йому показували індульгенції, відпускали гріхи на тисячуроків вперед. Лютер довгий час намагався впливати на прихожан добрим словом і переконанням, але, врешті-решт, не витримав: він написав 95 ” тез ” протии торгівлі індульгенціями і 31 жовтня 1517 прибив їх до воріт церкви, викликаючи на диспут всіх незгодних. Лютер стверджував, що ні індульгенції, ні здійснення обрядів не звільняють грішника від відплати на СтрашномуСуді – його можуть врятувати лише щире каяття і віра. Це було зухвалий виступ, що ставив під сумнів авторитет римського папи, і чутка про нього швидко поширилася по всій Німеччині. Один з учених богословів, професорЕкк, прийняв виклик Лютера і вступив з ним у суперечку; на цьому диспуті Лютер пішов ще далі і заявив, що церква може снувати і без тата, що істина міститься не в папських буллах, а в Святому Письмі. Цебула та сама страшна єресь, за яку спалили Яна Гуса; римський папа послав до Німеччини буллу, відлучає Лютера від церкви, – і тоді бунтівний священник зважився на нечуваний крок; натхнений підтримкою студентів і городян Віттенбергавін урочисто розірвав папську буллу і кинув її в багаття. Це був початок того великого руху, яке потім назвали Реформацією.

95 тез

Мартіна Лютера

(17 жовтня 1517р.)

Сучасний протестантизм у країнахсвіту

Впродовж XX – початку XXI ст. протестантизм вийшов за межіЄвропи і Нового світу, показавши переконливудинамікубагатьохцерков і течій. За даними Гордон-Конвеллтеологічноїсемінарії (США), 1900 р. у світіналічувалосьбільше 120 млн. протестантів (лютеран, кальвіністів, англіканців, баптистів, «євангеликів» та ін.) У 2015 р. кількістьпротестантівусіхтечій і церковсягнула, за різнимиданими, 800-900 млн. (37% усіххристиян), тобтозбільшилась за 115 років у 7 разів. А, отже, за темпами приросту віруючихсвітовий протестантизм уже випереджає католицизм (різнихобрядів і напрямів), який у 1900 р. мав 226 млн., а 2015 р. понад 1.2 млрд. вірних, показавши зростання у 5.5 разів. Кількістьправославнихвизнаних і невизнанихюрисдикційзросла у 2.5 рази (відпонад 115 млн. у 1900 р. до майже 300 млн. у 2015 р.) У 49 країнахпротестантистановлятьбільшістьнаселення, а деякіїхні церкви зберігаютьдержавний статус. Найбільшстрімкийпоступконфесіївідбувся у другійполовині ХХ ст. за рахунокновихтечій та їх активного просування у країни«третьогосвіту». Сьогоднімайже 300 млн. протестантівмешкають у неісламськихкраїнах Африки, 260 млн. – у Північній та ПівденнійАмериці, 140 млн. – в Азійсько-Тихоокеанськомурегіоні, 100 млн. – в Європі, 2-4 млн. – у країнахБлижнього Сходу і Північної Африки. Конкретизуємоцітенденції, в якихпроглядаютьсясуттєвідемографічнізміни і світоваглобалізація, водночас – особливостісучасного протестантизму.

Насамперед, відзначимо потужний ріст євангельських спільнот, які у багатьох країнах випереджають (подекуди суттєво) церкви, що вийшли з магістерської Реформації. На початку XXI ст. у світі налічувалось приблизно по 75 млн. лютеран і кальвіністів, об’єднаних у різні союзи (ВЛФ, Всесвітній альянс реформатських Церков та ін.), і 85 млн. віруючих Англіканського співтовариства (Церква Англії та її континентальні і острівні дієцези) та Єпископальної Церкви США. Тобто лютеранство, кальвінізм, англіканствосягають разом 235 млн. віруючих – це 28% світового протестантизму. Їхпоширеннянерівномірне. Лютеранами є 92% мешканцівІсландії, 89% Данії, 85% Норвегії, 80% Фінляндії, 75% Швеції, 30% (в унії з кальвіністами) Німеччини, 27% Латвії, 14% Естонії. Натомість у позаєвропейськомусвітіконфесія, плекаючинаціональнуідентичність, існуєнечисельнимигрупамивихідців з ПівнічноїЄвропи. (У показових за кількістюемігрантів США 1.2% населеннялютерани, в Австралії – 1.3%). В країнах, щорозвиваються, лютеранськамісіябулауспішною у XIX – на початку XX ст. як наслідокколонізації та їїрелігійногосупроводу. Тож лютеранству належитьмайже 50% населенняНамібії, 16% Папуа-НовоїГвінеї, 7% Мадагаскару.

СучаснапротестантськакартаУкраїни

За офіційнимиданими, котрівідтворюютьщенеповнуінформацію, на початку 2016 р. їїнайбільшачастка належала баптизму, представленогоВсеукраїнським союзом об’єднань ЄХБ (2.532 громади), Міжнародною радою Церков ЄХБ (45), Братством незалежнихцерков і місій ЄХБ (21) та автономними громадами (255). Спорідненівіровченням і культом з баптистами євангельськіхристиянимають 3 союзи і низку незалежних громад (у сумі 349). Упритул до них підійшлип’ятидесятники, репрезентованібагатьмаавтономними громадами (694) і 6-ма спільнотами: Всеукраїнським союзом християнвіриєвангельської-п’ятидесятників (ВСХВЄ, 1.605 громад), ЦерквоюБожоюхристиянвіриєвангельської в пророцтвах (123), Союзом вільнихцерковхристиянєвангельськоївіри (111), Союзом Церкви БожоїУкраїни (82), Собором церковхристиянвіриєвангельської «ВідкритаБіблія» (9). Доповненням до цього списку мають бути понад ста громад Українськоїмісіонерської Церкви, провідякоївийшов з ВСХВЄ. Доктринально близькеп’ятидесятництвухаризматичнесередовищемає 5 спільнот: Об’єднаннянезалежниххристиянськихцерковУкраїниПовногоЄвангелія (322 громади), УкраїнськахристиянськаєвангельськаЦерква (153), Церква Живого Бога (54), Духовний центр «Нового покоління» (56), Духовний центр «Відродження» (17), а також 735 громад, занотованих у звітах як «іншіорганізаціїхаризматичного типу». Отже, п’ятидесятники разом з харизматами (4.068 громад) уже випереджаютьбаптистів і євангельськиххристиян (3.202).

Ще одну протестантськугрупу, близькуєвангельськійтрадиції, складаютьУкраїнськауніоннаконференція Церкви адвентистівсьомого дня (1036), Церква Христа (117), НовоапостольськаЦерква (57), Церкваадвентистівсьомого дня реформаційногоруху в Україні (40), Церква Назарянина (25), Арміяспасіння (10), Об’єднанаметодистськаЦеркваУкраїни (7), МенонітськаЦерква (7), Церквахристиянсуботнього дня (6), а такожгрупа громад (78), пов’язанихпочасти з новимипротестантськимитечіями і міжнароднимиоб’єднаннями, якілишепочинаютьсвоюдіяльність в Україні.

Значноскромнішіпозиціїпосідаютьпротестантські церкви, щовийшли з магістерськоїРеформації. Це – УкраїнськалютеранськаЦерква, котраналічує 41 громаду, Німецькаєвангелічно-лютеранськаЦеркваУкраїни – 30 громад, Братськілютерани (пієтичнатрадиція) – 18, РеформатськаЦеркваЗакарпаття – 114, УкраїнськареформатськаЦерква – 5, незалежніреформати – 9, ПресвітеріанськаЦерква – 62, незалежніпресвітеріани – 77, АнгліканськаЦерква – 2. У сумі (358) вонизаймаютьлише 4.1% українського протестантизму.